Словник української мови (1927)/баша
| ◀ бачця | Словник української мови Б баша |
башенько ▶ |
|
I. Баша́, ші́, м. 1) Паша. Баша турецький басурманський, недовірок християнський. Дума. Ум. Баше́нько. Ой миленька, миленька, відсунься від башенька. АД. I. 164. 2) Опьяняющий напиток из молотого проса. Лебед. у. *Буза.
II. Баша́, ша́ти, с. Сын паши, молодой паша. По Чорному морю молоде паня, турецьке баша, галярою гуляє… І до дівки Санджаківни прибувало. КС. 1882. Хп. 505.