Словник української мови (1927)/бебехнути
| ◀ бебехи | Словник української мови Б бебехнути |
бебехнутися ▶ |
|
Бебе́хнути, ну, неш, гл. 1) Бросить сильно (о массивном). Як бебехнув його об землю! 2) Ударить. Ти, кае, бив середнього, а я ще крайнього! та уп'ять таки цигана як бебехне! Драг. 127. 3) Упасть, броситься с шумом (о массивном). Мнж. 113. Погасив світло та й бебехнув на ліжко. Кв. Попадя і бебехнула з горища. Мнж. 77. 4) Выстрелить. Драг. 201. Як напне стрілець тетівку, як бебехне — устрелив. Рудч. Ск. II. 83.