Словник української мови (1927)/бевка

by Борис Грінченко

◀ бевзь

Словник української мови Борис Грінченко Б бевка

бевкання ▶

Київ: Горно, 1927

Бе́вка, ки, ж. 1) Пойло для скота, собак, болтушка из муки, разведенной в воде. Шейк. 2) Колонна? См. Бе́лька. Ой піду я до церковці та стану за бевку; позираю раз на попа, а тричі на Євку. Гол. IV. 493.