Словник української мови (1927)/бевкати

by Борис Грінченко

◀ бевкання

Словник української мови Борис Грінченко Б бевкати

бевкнути ▶

Київ: Горно, 1927

Бе́вкати, каю, єш, гл. 1) Звонить раздельно в один колокол. Ходім до церкви, бо вже почали бевкати. 2) Пороть дичь, говорить чепуху. Чорт зна, що ти бевкаєш.