Словник української мови (1927)/безбулавний

by Борис Грінченко

◀ безбоязно

Словник української мови Борис Грінченко Б безбулавний

безважний ▶

Київ: Горно, 1927

Безбула́вний, а, е. Не имеющий, лишенный булавы. Якого, — кажуть, — чорта чекатимем, поки нас візьмуть шаблею з безбулавним нашим гетьманом. К. ЧР. 345.