Словник української мови (1927)/безвтішний

by Борис Грінченко

◀ безвстидний

Словник української мови Борис Грінченко Б безвтішний

безвусий ▶

Київ: Горно, 1927

Безвті́шний, а, е. Лишенный привлекательности, неспособный дать удовольствие. Що нове, — то заклопоче тільки спершу; а що старе, то вже таке старе буде, таке знайоме та безвтішне. МВ. II. 197.