Словник української мови (1927)/безконечниця

by Борис Грінченко

◀ безконечник

Словник української мови Борис Грінченко Б безконечниця

безконешний ▶

Київ: Горно, 1927

Безконе́чниця и безконе́шниця, ці, ж. 1) = Безконе́чник 2. 2) Сказка, безконечно повторяемая через соединение конца ее с началом.