Словник української мови (1927)/безмін
| ◀ безмитний | Словник української мови Б безмін |
безмір ▶ |
|
Бе́змін, на, м. Безмен. Безмін да терези. К. ЧР. 71. Ум. Бе́змінчик. Ув. Безміни́ще, безміня́ка.
| ◀ безмитний | Словник української мови Борис Грінченко Б безмін |
безмір ▶ |
|
Словник української мови — Б
безмін
Борис Грінченко
1927
Бе́змін, на, м. Безмен. Безмін да терези. К. ЧР. 71. Ум. Бе́змінчик. Ув. Безміни́ще, безміня́ка.