Словник української мови (1927)/безталанниця
| ◀ безталанник | Словник української мови Б безталанниця |
безталання ▶ |
|
Безтала́нниця, ці, ж. Несчастная женщина, горемыка. Доню одинице та й безталаннице! Чуб. V. 744. Ум. Безтала́нничка, безтала́нночка. Моя дочка безталанничка і бездольничка. Чуб. V. 753. А вона, безталанночка, поклонилась. МВ. I. 71. То ж ваша дочка безталанночка, що без долі вродилась, без щастя зросла. Чуб. V. 752.