Словник української мови (1927)/безувір
| ◀ безуважно | Словник української мови Б безувір |
безувірів ▶ |
|
Безуві́р, ра, м. 1) Неверный, басурман. К. ЦН. 271. 2) Злой, бессердечный человек. См. Бузуві́р.
| ◀ безуважно | Словник української мови Борис Грінченко Б безувір |
безувірів ▶ |
|
Словник української мови — Б
безувір
Борис Грінченко
1927
Безуві́р, ра, м. 1) Неверный, басурман. К. ЦН. 271. 2) Злой, бессердечный человек. См. Бузуві́р.