Словник української мови (1927)/безуставичне

by Борис Грінченко

◀ безусий

Словник української мови Борис Грінченко Б безуставичне

безуставичний ▶

Київ: Горно, 1927

Безустави́чне и безустави́чно, нар. Беспрестанно, постоянно. Він так безуставичне робить. Безуставично дома сидить. Черк. у.