Словник української мови (1927)/безшелесно

by Борис Грінченко

◀ безшелесний

Словник української мови Борис Грінченко Б безшелесно

безшлюбний ▶

Київ: Горно, 1927

*Безше́ле́сно, нар. Бесшумно. Спіраюся на мур і годинами стежу, як безшелесно бродять тіні з місця на місце. Коцюб.