Словник української мови (1927)/бичок
| ◀ бичовий | Словник української мови Б бичок |
бичування ▶ |
|
Бичо́к, чка́, м. 1) Ум. от бик. Бичо́к-третячо́к. Вол трехлеток. Чуб. III. 346. 2) Рыба: а) = Бабе́ць. Вх. Пч. II. 19. б) Gobius. Браун. 27. *Бичо́к-кнут. Gobius batracho. Херс. Б. Юрківський. *Бичо́к-ци́ган. Черный бычок. Бичо́к-кова́ль. Лягушкоголовый бычок. Херс. Нік. 3) Печной боров? Хата в його з рундучком і піч не з бовдуром, а так, як у панів, з бичком. Г. Барв. 424. 4) Мера водки, равная ½ четверти. Радом. у. 5) Мера лучины: два кубических аршина. Радом. у. 6) = Си́чик 2. 7) Род танца. Алв. 32. *8) Окурок. Курити — аж за душу тягне; може де хоч бичка знайду. Уман. Ефр. *9) Гряда разбросанных по дну реки камней. Сл. Яворн.