Словник української мови (1927)/благовістити
| ◀ благовіст | Словник української мови Б благовістити |
благовіщення ▶ |
|
Бла́говісти́ти, щу, стиш, гл. 1) Благовещать. Та йдучи в Рим благовістити, зайшов у гай води напитись. Шевч. 2) Благовестить. Ком. Пр. № 484. Уже, тату, до церкви благовістять. Грин. I. 47. Чи вже благовістили до церкви? Стор. I. 223. 3) Разносить, разглашать. Уже Мелашка бігає по хатах, мабуть якусь новину благовістить.