Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/блейвас

Матеріал з Вікіджерел

Бле́йвас, су, м. Свинцовые белила, белила. Бо щоки терли манією, а блейвасом і ніс, і лоб. Котл. Ен. III. 49.