Словник української мови (1927)/блиск
| ◀ блинець | Словник української мови Б блиск |
блиска ▶ |
|
Блиск, ку, м. 1) Свет. А вже пізно, всі полягали, ніде й блиску не побачиш. Киев. у. 2) Блеск. Панна… в золотім колосю, така — аж блиск од неї б'є. Драг. 268. Блиск їх сяяв так, що очі засліплялись. Щог. Сл. 70.