Словник української мови (1927)/блідий

by Борис Грінченко

◀ блідавий

Словник української мови Борис Грінченко Б блідий

блідість ▶

Київ: Горно, 1927

Бліди́й, а́, е́. Бледный. МВ. II. 12, 25. Біда, в кого жінка бліда, а в кого як калина, то й то лиха година. Посл. Канев. у. Ум. Бліде́нький, бліде́сенький.