Словник української мови (1927)/богородиця
| ◀ богородицький | Словник української мови Б богородиця |
богородичний ▶ |
|
Богоро́диця, ці, ж. 1) Богородица. Народився із Марії дівиці, із святої богородиці. Чуб. III. 325. 2) Молитва к богородице: богородице діво. Говори, Грицю, Богородицю, а я буду Оченаш, — буде легше для нас. Ном. № 12961. Ку́ца богоро́диця. Короткая молитва. 3) Второй день: а) Рождества Христова, б) Пасхи. ХСб. I. 75. 4) Капюшон в плаще, свите, бурке. Чуб. VII. 419. Гол. Од. 9, 45. КС. 1893. V. 279. Ти б накрив голову богородицею, а то дощ хляє як з решета.