Словник української мови (1927)/богослов
| ◀ богослів'я | Словник української мови Б богослов |
богословити ▶ |
|
Богосло́в, ва, м. 1) Богослов. Богослов, та не однослов. Ном. 2) Воспитанник последних двух классов духовной семинарии. Сим. 175. Один хвилозоф чи й богослов казав промову над якимсь помершим паном. Грин. I. 230.