Словник української мови (1927)/божий
| ◀ божидерев | Словник української мови Б божий |
божистий ▶ |
|
Бо́жий, а, е. 1) Божий, божеский. Божа воля, божа й сила. Ном. Усе божеє, тільки гріхи наші. Ном. № 9. 2) — дім. Церковь. Г. Барв. 424. Завтра Головосіка — треба йти до божого дому. Харьк. г. 3) Бо́жа ма́ти. Богоматерь. 4) Бо́жий дар. Причастие. До божого дару з чортовими ногами. Ном. № 136. 5) Бо́же де́рево = Біжде́рево. 6) Бо́жа по́стіль. Смертный одр. Скоро мати старая, лежачи на божій постелі, сина вздріла, на своє лице хрест собі положила. Дума. 7) Бо́жа пта́шка. Пчела. Ном. № 409. 8) Бо́жа роса́. Молоко. О. 1862. IV. 89. За божую росу не беруть грошей. Борз. у. 9) Бо́жа ру́чка. Раст. Primula officinalis L. ЗЮЗО. I. 132. 10) На бо́жій доро́зі. При смерти. У три дні занедужала, а вже й на божій дорозі. Кв. 11) Бо́жу хвалу́ за хвіст тягти́. Звонить в колокола (насмешл.). 12) На бо́же да́ти. Дать на службу церковную, на молебен. Фр. Пр. 100. Тра занести до церкви на боже, Миколаю. Дала на боже карбованця. НВолын. у. 13) Іди́ ж ти в бо́жу путь. Иди с богом. Мет. 15. 14) Святи́й та бо́жий. Говорится о человеке, прикинувшемся кротким и добродетельным. Левиц. Пов. 314. *15) Пусти́ти у бо́жу путь. Отправить на тот свет. Хот. Нік.