Словник української мови (1927)/бозя

by Борис Грінченко

◀ бозюсьо

Словник української мови Борис Грінченко Б бозя

боїсько ▶

Київ: Горно, 1927

Бо́зя, зі, м. 1) Бог (детск.). О. 1861. VIII. 8. 2) Бо́зя калачі́ везе́. Так говорят детям, когда гром гремит. То же значение: бо́зя сва́риться. Ном. № 564. 3) Піти́ до бо́зі. Пойти в церковь. Черк. у. Ум. Бо́зінька.