Словник української мови (1927)/бойко

Матеріал з Вікіджерел

I. Бо́йко, нар. Хорошо. Змиев. у. Славяносерб. у.

II. Бо́йко, ка, м. Горец-украинец из Галиции, житель погорья Стрыйского и Самборского уездов. Гол. I. Вступл. 712. Дала мене мати за бойка, за бойка, буде мені ще за бойком голова гладойка. Pauli. II. 108.

*Бойко́, ка́, м. Забияка. Сл. Яворн.