Словник української мови (1927)/бондарь
| ◀ бондарчук | Словник української мови Б бондарь |
бондарювання ▶ |
|
Бо́ндарь, ря, м. Бочар. Покинь, покинь, старий бондарь, по дочці плакати, покинь відер набивати — будеш панувати. Чуб. V. 428. Ум. Бондаре́ць, бонда́рик. На дворі погребець, на погребці бондарець: «ой бондаре, бондарику, — набий мені бочку». Чуб. V. 1174. Ув. Бондари́сько, бондари́ще, бондарю́га.