Словник української мови (1927)/боргувати
| ◀ борговий | Словник української мови Б боргувати |
бордюг ▶ |
|
Боргува́ти, гую, єш, гл. 1) *кому́. Сл. Нік. Давать в долг; кредитовать. К. ЦН. 219. Як станеш усім боргувати, то прийдеться без сорочки ходити. Ном. № 10617. Сидить багач та й дивує, що убогому жид боргує. Чуб. V. 1094. 2) *що в ко́го. Сл. Нік. Брать в долг. Пішов чумак до жидівки боргувати мед, горівку. Грин. III. 575.