Словник української мови (1927)/борода
Зовнішній вигляд
◀ боровниця | Словник української мови Б борода |
бородавка ▶ |
|
Борода́, ди́, ж. 1) Борода. Ой не піду за старого — бородою коле. Чуб. V. 490. Заде́р бо́роду. Грубо: умер. Фр. Пр. 109. 2) Подбородок, нижняя челюсть. 3) Ля́дська борода́. Трава, которую не может захватить коса. 4) Спа́сова борода́. Куст ржи, оставляемый на ниве в конце жатвы. 5) Борода́ лісова́. Раст. Usnea barbata. ЗЮЗО. I. 140. 6) — чо́ртова. Vincetoxicum officinale L. Moench. ЗЮЗО. I. 141. Ум. Борі́дка, борі́донька, борі́дочка. Мил. 106.