Словник української мови (1927)/боярин

by Борис Грінченко

◀ боярий

Словник української мови Борис Грінченко Б боярин

бояринування ▶

Київ: Горно, 1927

Боя́рин, на, м. 1) Боярин. 2) Шафер (на свадьбе). МУЕ. I. 123. 3) Раст. Aster Amellus L. Вх. Пч. II. 29. Ум. Боя́ронько, боя́рочко. Чуб. V. 939. Не смутіться та боярочки, що короткі та подарочки. Мил. Св. 39.