Словник української мови (1927)/бравий
| ◀ бра | Словник української мови Б бравий |
браво ▶ |
|
Бра́вий, а, е. Хороший, красивый. Жив там веселий бравий чоловік. МВ. (О. 1862. I. 93). Пугаченьку бравий, наша доля рівна: в тебе нема жінки, в мене чоловіка. Балл. 94. Ум. Браве́нький, браве́сенький. Писарець маленький, на личку бравенький. Нп.