Словник української мови (1927)/бракувати
| ◀ браковий | Словник української мови Б бракувати |
бральниця ▶ |
|
Бракувати, ку́ю, єш, гл. 1) Пренебрегать, отбрасывать. Єден бракує, другий пакує. Фр. Пр. 116. 2) Безл. Недоставать. Коли у тебе бракує того насіння, позич його. Стор. МПр. 24. Чого вам бракує, то си докупіт. Фр. Пр. 116. *Лицарського духа нам не бракує. Лепкий.