Словник української мови (1927)/бранець

by Борис Грінченко

◀ брандушки

Словник української мови Борис Грінченко Б бранець

бранжа ▶

Київ: Горно, 1927

Бра́нець, нця, м. 1) Пленник, военнопленный. 2) Рекрут. Желех. Бранець на стойці. Федьк. III. 45. 3) Нанятый человек для выдергивания конопли; чаще во мн. ч. Бра́нці. Волч. у.