Словник української мови (1927)/брехунець

by Борис Грінченко

◀ брехун

Словник української мови Борис Грінченко Б брехунець

Брехунівка ▶

Київ: Горно, 1927

Брехуне́ць, нця́, м. 1) Ум. от бреху́н. 2) Адвокат (насмешливо). Брехунець в судах забреше. Щог. В. 54.