Словник української мови (1927)/брижа
| ◀ бридя | Словник української мови Б брижа |
брижатий ▶ |
|
Бри́жа, жі, ж. 1) преимущ. во мн. ч. Бри́жі. Сборки в одежде, напр., у ворота и на рукавах рубахи. Гол. Од. 20. У нашої баби золотії брижі. Чуб. ІІІ. 429. Ой на молодій Теклі високії брижі. Гол. І. 52. Бри́жа набіга́. Образуется складка. За бри́жі схопи́ти, держа́ти. Схватить, держать сзади за шею. Ай! — скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі. Св. Л. 140. Все держить його за брижі, аж йому в'язи затерпли. Св. Л. 172. 2) Мн. Складки на голенище сапога. Вас. 161. 3) Морщина. На виду у неї чимало брижів, але ще бадьорна. 4) Оборочки возле тонких кішек, Mesenterium. 5) Зыбь (на воде). 6) Гудок у бумажного змея. О. 1862. VII. 75. Ум. Бри́жка, бри́жечка, мн. бриженя́та, бриженя́тка. Захотіла дідча мати начепуритися, поставила-сь бриженята, — ні притулитися. Гол. I. 252.