Словник української мови (1927)/брижик

by Борис Грінченко

◀ брижечка

Словник української мови Борис Грінченко Б брижик

брижитися ▶

Київ: Горно, 1927

Бри́жик, ка, м. 1) Морщина, морщинка. У старшої дочки почали вже в куточках коло очей складатись ледві примітні брижики. Мир. ХРВ. 109. 2) Неровность в верхней части свеклы после отпавших сухих листьев. Черк. у.