Словник української мови (1927)/брикун

Матеріал з Вікіджерел

Брику́н, на́, м. 1) Резвая лошадь. 2) Шалун, резвый мальчик. Левч. 178. 3) Своенравный человек. Ум. Брикуне́ць, брику́нчик.