Словник української мови (1927)/бриця
Зовнішній вигляд
◀ брить | Словник української мови Б бриця |
брич ▶ |
|
Бри́ця, ці, ж. Раст. Setaria glauca Beauv. ЗЮЗО. I. 136. Бриця в пашні помішниця. Ном. № 10136. Торох, торох, сію горох, а вродиться бриця. Нп.