Словник української мови (1927)/бродити
| ◀ бродисько | Словник української мови Б бродити |
бродом ▶ |
|
Броди́ти, джу́, диш, гл. 1) Бродить. Смутен, смутен наш отаман по табору бродить. Чуб. V. 1052. Да й зірочка по хмарочці як бродить, дак бродить. Чуб. III. 179. 2) Идти в воде. Бродила по річці. Мил. 21. Оттак я вигадав: не бродячи, качку піймав. Ном. № 1648. 3) Ловить рыбу бреднем. З щастям по гриби ходить, з щастям в рибу бродить. Ном. № 1670.