Словник української мови (1927)/брость
| ◀ бростур | Словник української мови Б брость |
бростя ▶ |
|
Бро́сть, ти, ж. 1) Почка на дереве, цветочная почка на дереве. До тебе верну, як вбересь у брость-листок діброва. Млак. 58. На тій яблоньці, що в ярку, та й брость є. Полт. Пожену на брость пасти воли. Як було походять по брості воли, то такі гарні. Черк. у. 2) Зелень на дереве, ветви. Мостила мости з зеленої брости. Чуб. V. 509.