Словник української мови (1927)/брусувати
| ◀ брусся | Словник української мови Б брусувати |
брусяка ▶ |
|
Брусува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Есть что-либо не жидкое. Сідайте, дружечки, мої голубочки, та без сорома брусуйте, а ти, старосто, їм батуй! Кв. 2) «Размягчать и разминать кожу при посредстве бруса из точильного камня» (у кожевников). Вас. 157. *3) Бить. Ох, моя ненько, і як же вони його брусували! Сл. Яворн.