Словник української мови (1927)/бруя

by Борис Грінченко

◀ бруштин

Словник української мови Борис Грінченко Б бруя

брьохати ▶

Київ: Горно, 1927

Бру́я, бру́ї, ж. 1) Быстрое течение в реке. Виїхав човном на річку, саме на брую. Кременч. у. 2) Сквозняк. Воли заслабли, бо їх поставили в теплій кошарі саме на бруї. Кременч. у.