Словник української мови (1927)/бубонець

Матеріал з Вікіджерел

Бубоне́ць, нця́, м. Бубенчик. Вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи… бубонцями. МВ. (О. 1862. III. 67). Ум. Бубо́нчик. Чуб. II. 348.