Словник української мови (1927)/буйно
| ◀ буйність | Словник української мови Б буйно |
буйтур ▶ |
|
Бу́йно, нар. Крупно, сильно, буйно. Сад ріс собі на волі дико і буйно. Левиц. Пов. 191. Що буйниї вітри буйно повівають. Чуб. V. 570. Буйно конем по вулиці проїзжав. АД. I. 189.