Словник української мови (1927)/бундючний

by Борис Грінченко

◀ бундючливий

Словник української мови Борис Грінченко Б бундючний

бундючно ▶

Київ: Горно, 1927

Бундю́чний, а, е. 1) Надутый, высокомерный, чванный. Не приступиш, таке бундючне. Ном. № 2470. 2) Пышный, шумный. Бундючне весілля було. НВолын. у.