Словник української мови (1927)/бурка

by Борис Грінченко

◀ буріти

Словник української мови Борис Грінченко Б бурка

буркало ▶

Київ: Горно, 1927

Бу́рка, ки, ж. 1) Бурка. КС. 1882. XII. 592. ЗОЮР. I. 302. То ти, бурко, козака заморозила? — Я до його й не доторкалася. Ком. II. № 159. 2) Род башлыка у опанчі́. Гол. Од. 18. 3) = Карто́пля. Фр. Пр. 130. 4) = Бу́ря. Вх. Уг. 229. Ум. Бу́рочка.