Словник української мови (1927)/буркітник
Зовнішній вигляд
◀ буркіт | Словник української мови Б буркітник |
буркниця ▶ |
|
Буркі́тник, ка, м. Воркующий (эпитет голубя). А на зорі б усіх збудили голубки, озвавшись до самиць, буркітники раненькі. К. Дз. 40.