Словник української мови (1927)/бурлацький

Матеріал з Вікіджерел

Бурла́цький, а, е. Принадлежащий бурла́ці, к нему относящийся, свойственный ему. Молодий бурлацький син. Рудч. Чп. 115. Ніхто не заплаче по білому тілу по бурлацькому. Рудч. Чп. 153. Бурла́цьке со́нце. Луна, — шутливое название, данное потому, что бурла́кам часто приходится ходить ночью, скрываясь. Бурла́цький отче-наш. Шутливая молитва, в которой просят избавления от разных бед жизни бурла́к. О. 1861. X. Св. 50.