Словник української мови (1927)/бурун
| ◀ бурулька | Словник української мови Б бурун |
бурундук ▶ |
|
Буру́н, на́, м. 1) Вал (в море, реке). Як розгуляється погода та проти вітру як пожене буруни, то дуб грає по бурунах то вгору, то вниз, як віз по балках. ЗОЮР. I. 146. 2) Сугроб. Ти ба, буруни які понамітало. Лохв. у.