Словник української мови (1927)/бурчати

by Борис Грінченко

◀ бурчало

Словник української мови Борис Грінченко Б бурчати

бурчачок ▶

Київ: Горно, 1927

Бурча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Ворчать, брюзжать. Хто має багацько, той бурчить; а хто не мас, той мовчить. Ном. № 1593. Утихомирься, не бурчи. Котл. Ен. III. 37. 2) Журчать (о ручье, потоке). 3) Урчать. Бурчить у животі.