Словник української мови (1927)/бут
| ◀ бусьчиха | Словник української мови Б бут |
бута ▶ |
|
Бут, та, м. 1) Молодой зеленый лук. 2) Сапог. Як будемо мастеровать, скажемо сі бути ковать золотими підківками. Pauli. II. 157. 3) Щебень. Желех. 4) Фундамент? Хотіли хоча б бут забутить на осінь — нехай устоюється, так не прийдеться. Новомоск. у. (Залюбовск.). См. Бути́ти. 5) Мн. Бути́. Род игры у мальчиков. Желех. Ум. Бу́тик.