Словник української мови (1927)/бутати

Матеріал з Вікіджерел

Бута́ти, та́ю, єш, гл. Гордиться, спесивиться, фордыбачить. Бутає, як теля на мотузку. Фр. Пр. 131. Коби не бутав, то би ноги не зламав. Фр. Пр. 131.