Словник української мови (1927)/буча

by Борис Грінченко

◀ буцьо

Словник української мови Борис Грінченко Б буча

бучавий ▶

Київ: Горно, 1927

Бу́ча, чі, ж. Шум, крик, тревога. Чуб. II. 434. Зчинилась була буча не мала: поспільство свого козацтва рішатись не хотіло. К. ЧР. 198. Зби́ти бу́чу. Поднять шум. За онучу збили бучу. Ном. № 3516.