Словник української мови (1927)/бучавіти

Матеріал з Вікіджерел

Буча́віти, вію, єш, гл. Твердеть, сохнуть (о кожах), *густеть. Болото забучавіло, то й їхати важко — коліс не витягнеш. Липов. у. Ефр.