Словник української мови (1927)/бучавіти
Зовнішній вигляд
◀ бучавий | Словник української мови Б бучавіти |
бучак ▶ |
|
Буча́віти, вію, єш, гл. Твердеть, сохнуть (о кожах), *густеть. Болото забучавіло, то й їхати важко — коліс не витягнеш. Липов. у. Ефр.